Поверхні чавунних маховичків зазвичай піддаються хромуванню або порошковому покриттю. Серед цих варіантів особливо поширеним методом обробки поверхні є хромування; Після покриття маховик не тільки демонструє підвищену стійкість до іржі, але й може похвалитися значно довшим терміном служби. Отже, це робить їх ідеальними для використання в різноманітному механічному обладнанні, включаючи верстати, деревообробне обладнання, друкарські верстати та системи складальних ліній.
Завдяки винятковим характеристикам хромованого шару ця обробка користується великою перевагою багатьох виробників. Виробники маховичків зазвичай використовують його як декоративне зовнішнє покриття та функціональне захисне покриття. Крім того, цей специфічний процес обробки постійно займає ключову позицію в промисловості гальваніки.
Завдяки технологічному прогресу та зростаючому акценту на охороні навколишнього середовища сучасні практики вийшли за межі традиційного хромування та включили інноваційні методи. Це, зокрема, хромування з низькою-концентрацією, високо-ефективне тверде хромування, тривалентне хромування та рідко{3}}земельне хромування. У результаті сфера застосування процесів хромування продовжує розширюватися.
Ключові технічні аспекти процесу обробки поверхні хромування наведені нижче:
1. Основним компонентом ванни для хромування насправді є не металева сіль хрому, а киснева -кислота хрому-зокрема хромова кислота. Це призводить до висококислого розчину покриття.
Під час процесу гальванічного покриття катодна реакція є дуже складною. Значна частина катодного струму витрачається на дві побічні реакції: виділення водню і відновлення шестивалентного хрому до тривалентного. Отже, ефективність катодного струму процесу є відносно низькою.
У процесі обробки спостерігаються три специфічні аномалії: знижується ефективність струму зі збільшенням концентрації хромового ангідриду; вона також зменшується при підвищенні температури; навпаки, він зростає зі збільшенням густини струму.
2. Ванна для хромування вимагає додавання певних аніонів. Концентрацію цих аніонів слід ретельно контролювати-ні надто високою, ні надто низькою. Зазвичай використовувані аніони включають SO₄²⁻ і SiF₆²⁻. Присутність цих специфічних аніонів у ванні для покриття є важливою для досягнення належного осадження металевого хрому.
3. Хромована ванна сама по собі має низьку здатність до розсіювання. Якщо маховик має складну геометрію, стає необхідним використовувати відповідні аноди або допоміжні катоди, щоб гарантувати, що отриманий шар хрому наноситься з достатньою рівномірністю. Однак такий підхід висуває жорсткі вимоги до конструкції та конфігурації пристосувань для обшивки.
4. Хромування вимагає застосування високої катодної щільності струму-, яка зазвичай перевищує 20 А/дм². Ця щільність струму більш ніж у десять разів вища, ніж зазвичай потрібна для стандартних процесів гальванічного покриття. Оскільки значна кількість газу виділяється як на катоді, так і на аноді, електричний опір розчину покриття збільшується, що призводить до підвищення напруги в баку. Отже, вимоги до джерела живлення гальванічного покриття є досить жорсткими; як правило, потрібне джерело живлення, здатне видавати понад 12 В.
5. Під час процесу хромування робоча температура та щільність катодного струму тісно взаємопов’язані; співвідношення між цими двома параметрами не можна довільно змінювати.
На цьому ми завершуємо огляд процесів обробки поверхні хромованих чавунних ручок-. Для виготовлення маховичків прийнятної якості особливу увагу необхідно приділяти обробці поверхні.
